Світова революція

I

Товариш Герман Ґортер належить до давніх революційних марксистів, які в Голандії, ще до початку війни 1914–1918 рр., творили в соціялістичному русі революційне комуністичне крило, подібно до того, як у Росії таке крило творили большевики, а в Німеччині К. Лібкнехт, а згодом ґрупа „Спартака“. Та вони не тільки займали ліве становище в Голандії, але навіть і назву собі прибрали комуністичну і тим наче б зайвий раз виявляли знову інтернаціональний характер комуністичного руху.

Нам, українським робітникам, особливо важно це зауважити. Наша дрібно-міщанська інтеліґенція надто милується в тих доказах, якими вони починають „розбивати“ комунізм, завжде танцюючи від національної печі й раз-у-раз показуючи на „московський большевизм“ та на „московську нетерпимість“. Оце на прикладі тов. Германа Ґортера ми бачимо, що комунізм є явище не московське тільки, а широке світове, міжнародне, й випливає він не з „національного духу“ Росіян, а з самої економічної еволюції суспільних форм життя, з розвитку продукційних сил та з прикладання до життя наукової соціологічної правди, себ то самого наукового соціялізму. Однакові умови породили однакові наслідки по цілому світу, економічна руїна, викликана війною робітнича революція, керована комуністами повстає повсюди, хоч і не в один і той же час, хоч і при ріжних обставинах. Бо повсюди є капіталізм, повсюди є робітництво, повсюди панує визиск, тож і повсюди мусить вибухати неминуча революція. Нашим комуністичним обовязком є лише підготовка до неї, орґанізування пролєтарських мас. А коли ця революція повстане, то ми повинні під проводом революційної партії, Комуністичного Інтернаціоналу, вести пригноблене людство до перемоги в борні з капіталізмом.

Перекладаючи цю книжку на українську мову, ми сподіваємося, що спричинимось до підготування соціялістичної революції. Поява „Світової Революції“ серед українських робітників і тих революціонерів, що пірвали зі своїми націоналістичними забобонами, на нашу гадку багатьом допоможе дійти до яснішого розуміння капіталістичної доби, де-котрим певніше викристалізувати вже ясний світогляд, а кому і просто розвіяти туман з голови.

Оця книжка вже давненько з'явилася на російській, німецькій і англійській мовах, тож час тепер випустити її й по українськи, — тим паче, що більша частина України саме тепер знаходиться в плину чинної боротьби за інтереси світового пролєтаріяту і сама своїх рук докладає в змаганнях революції зі світовою контр-революцією. А це останнє й було причиною скількох походів на Україну, котрі безмилосердно пляново нищили Україну економічно й культурно. Видаючи цю книжку для українського робітництва за кордоном, ми сподіваємося, що вона дістанеться й на Україну і там не буде зайва.

II

Як це ми говоримо вже в одному з дальших зауважень, частину цеї книжки було написано до пролєтарської революції (7 листопаду 1917 р.), а другу частину в середині 1918 року. З того часу минуло не мало подій, які дозволяють нам зробити певні додатки до поглядів тов. Г. Ґортера. Цілу схему революції, її дух, її єство автор так добре збагнув і так докладно змалював, що майже всі його передбачання справдились, усі його уповання здійснились, а всі його висновки сміливо можна й тепер як і тоді до практичного діла прийняти. Автор не сказав, що революція повстане ось того й того дня, але твердо зазначив, що вона повстане, — може завтра, а може й значно пізніше. Комуністи належать до тих людей, що, боронячи клясу поневолених, тверезо дивляться правді в вічі і коли приходять до дії, вони провадять її зі свідомістю її неминучости, конечности й неодмінности, з якою вони зазирають у майбутність і працюють завжде в імя грядущого бунту зарібних рабів капіталу. Від того часу, як автор написав останні рядки своєї книжки, німецька революція шпурнула з престолу голову заброньованої в залізо німецької Вільгельма, розпорошила австрійську монархію, счинила заверуху в Італії, й нарешті в Угорщині навіть саму пролєтарську клясу до керми радянської держави була приставила. А разом і на Україні революція перемогла, і, не зважаючи на всіх ворогів і всупереч світовому капіталу, сукупно з Росією нині Україна соціялістичний лад споруджує. Оттаке сталося зі світовою революцією. Тимчасом вона спинилася, але не може вона на довго на одному місці стояти, аж доки основні причини революції впливати не перестануть. Революція має свої ковбані, свої сугорби та яруги, котрі вона мусить переходити, та все ж далі знову мусить промежок рівної ходи наступити.

III

Та хоча в поглядах автора на загальну схему й немає помилок, а в оцінці й клясифікуванні ріжних ґруп капіталістичних держав і не бракує схематичної ясности й теоретичної точности, проте останні події останніх двох років нам де-що нове появили, на де-яку особливість звернули нам нашу увагу і нам треба тут і собі ці факти поправити згідно з життьовими змінами відносин.

Найважніщою поправкою треба вважати авторів спогляд на англо-американські відносини. В той час іще не було видко, якого характеру наберуть ті відносини між Америкою, Англією і Німеччиною. В ті часи вже була думка про можливість сутички між Англією та Америкою, але спільність інтересів у війні затемнила дійсні економічні інтереси американського виступу елєментом расових почувань англійської однаковости та гімнами свободам, які так співали в ті часи держави Згоди.

Тож і автор тоді, не передбачаючи характеру погрому Німеччини, помилився що до майбутнього розвитку міжнародньої боротьби. Там, де нині треба ставити проти Англії Америку, автор ставив проти Англо-Америки Німеччину.

Тепер, по останніх подіях, ми можемо з певністю, з непохитною ясністю підкреслити, що, Германію на бік, як державу, що вже стратила свій важний характер в життю капіталістичного світу, ми маємо зовсім инший поділ земної кулі. З одного боку — американські Злучені Держави, а з другого боку Британська Імперія. Кожда з тих двох держав уявляє собою досконалу орґанізацію капіталістів у формі держави. Кожда з них має свої окремі, свої особливі й свої власні інтереси, котрі по цілому світу один з одним стикаються, сперечаються і змагаються; кожда з тих держав має своїх одвертих і таємних союзників, прибічників і приклонників, кожда з тих двох держав орґанізує навколо себе окремі капіталістичні гуртування, військові сузірря й фінансові ватаги.

Відомо, що Америка в 1924 році матиме морську перевагу над Англією, американська воєнна фльота буде міцнішою за англійську: її гармати будуть товщі й битимуть на морі далі, кораблі її будуть значно численніші. Ясно, як день: ті узброєння не аби так собі робляться, ті гармати не аби для якоїсь розваги будуються, зрозуміло нам і те, що англійська преса (буржуазна) не з нічого підносить голос про промислову перевагу Америки.

IV

Українцям, котрі так жваво цікавляться національними питаннями, тут було б важно прикмітити, що Америка та Англія в культурно-національному змислі суть країни однакові, що в Англії говорять тією ж мовою, що й в Америці, що і тут і там, по обидвох боках Атлантики, тих же самих клясиків читають. Суть роздору лежить не в мові, а в економіці. Американська ґрупа капіталістів творить свою. державу, а англійська свою. Американський трест під назвою „Злучених Держав“ собі шукає зисків, а англійський трест під назвою „Британська Імперія“ шукає їх собі, і шукає саме там, де й перший. Капіталізм американський у своїй експанзії стикається з капіталізмом англійським.

Тим чином, як Г. Ґортер таки й пише, світ є поділений на дві суперницькі ґрупи, — тільки з тією ріжницею, що на чолі одної стоїть не Німеччина, а Америка.

нам стає тепер і відсахнення Америки від Ліґи Націй, в котрій перевагу має Англія, і перемога республіканців, тобто великих фінансових інтересів, в президентських виборах в Америці, і союз Англії та Японії, і гарчання цієї проти Америки зза питань Сибіру, Каліфорнії й Китаю, і залицяння Англії до Франції, й німецьке схиляння до Америки. А коли споглянути на справи Standard Oil Со та на Royal Dutch and Shell Company, то легко переконатися, що перша причина майбутніх сутичок полягатиме, в першу чергу, в погоні двох капіталістичних ґруп за нафтовими інтересами, бо нафта грає тепер найважніщу ролю в розвитку торговельної й воєнної фльоти.

Система протекціонізма, котру американські капіталісти запроваджують після війни у формі пониження залізно-дорожних тарифів на товари, призначені для перевозу американськими кораблями, — система, котру американська держава вірно підтримує в конґресі, — дає нам зайвий доказ тієї економічної війни, яка розгортається на наших очах між Англією та Америкою і котра в майбутньому має обернутися у збройну боротьбу.

Англійське правительство зі свого боку притягає голяндські нафтові капітали Детелінґа і сполучає Deutch Royal Company з Shell Company, тим чином змагаючись з Морґаном і американським капіталом за контроль над нафтовими джерелами світу.

Ось як тепер поділився капіталістичний світ.

V

Нарешті треба ще звернути увагу на одну точку в книжці т. Г. Ґортера. Він говорить про необхідність прихилення на бік революції середньої, а найбільше верстви дрібних власників, — отих дрібних фармерів, селянства, дрібних крамарів то що. Дійсно, не можна заперечувати того, що та верства від революції пролєтарської може тільки виграти, що великі фінансові інтереси нещадно визискують ці промежні кляси, що прихід соціялізму тільки врятує їх од загину. Одначе треба памятати, що зпоміж тої середньої верстви буржуазія рекрутує своїх ідеольоґів, що вона пронизує їхню ідеольоґію своїми інтересами, що дрібне міщанство, не маючи ніяких підстав для свого добробуту в капіталістичнім громадянстві, все-ж-таки уперто чепляється за останні стеблини, що-плавають на поверхні води, і не хоче спролєтаризуватись. Вони безнадійно хапаються за капіталістичний лад, усе уповаючи вибитись якось на великого пана та якось і собі маєтку чи великого гроша доробитись.

От хоч би взяти, наприклад, дрібне міщанство, що позасідало в професійних спілках, що керує фаховими орґанізаціями, всіх тих Апелтонів, Гендерсонів та Жуо! Чи ж вони себе не виявили запеклими ворогами пролєтарської революції; чи ж та верства далеко відійшла од Носкізму?

А перейшовши на конкретні приклади української революції, ми стрічаємо ще більше випадків і доказів безнадійности перетягнення дрібного міщанства на бік пролєтарської революції. Починаючи від Центральної Ради та аж до останніх днів петлюріяди, вся та українська інтеліґенція, що по своєму соціяльному становищу наближалась до пролєтаріяту, ще в більшій мірі пішла війною проти радянської влади й диктатури пролєтаріяту, ніж то робило російське міщанство, з котрим революція досить хутко упоралася. В дійсности виявилось, що то саме те міщанство поповнювало лави контр-революції, що то ж ніхто, як крамарі, інтеліґенти та дрібні урядовці раз-у-раз накидалися на робітництво й розбивали його. Дрібне міщанство відіграло ролю чистих аґентів великого капіталу. А таке міщанство, яке ми у Франції знаємо під назвою рантьє, уявляє собою найпідліщу верству чистих павуків-неробів.

Остаточний вислід, проте, не міняється. Нам таки так і треба робити, як радить т. Г. Ґортер. Де є хоч найменша змога притягти до своїх полків дрібне міщанство, урядовців, писарчуків, учителів та особливо дрібне селянство, там повинно це переводити яко мога краще й доцільніще.

Тактика пролєтарської партії мусить бути розумна, гнучка й незломна, реальна й ідеальна. Нетямущим треба пояснити, запеклим ворогам повинно залізом засмалити, непереможний мур перелізти можна з драбиною, всі колоди й перешкоди треба тверезо бачити, але разом з тим ніколи останньої мети не повинно погубити, — ось така повинна бути політична лінія пролєтарської партії.

Отож і до дрібного міщанства якось таки повинно таке становище зайняти, щоб зробити його найменше шкідливим, коли вже не можна його зовсім до себе прихилити. Надії т. Г. Ґортера на нейтральність або й прихильність низчих верств дрібної буржуазії де-що перебільшені. Пролєтаріятові таки доведеться самому та з допомогою найбіднішого селянства робити світову революцію й закладати перші каміння до підвалини Світової Радянської Республіки.